Ночное небо раскинуло объятья,
Окутывая нежно пеленой Любви,
И глядя в небеса - испытываю счастье,
Там Ангелы живут под сенью тишины.
Их лунный свет торжественно струится,
Проникнув в душу, заполняет пустоту,
Мое сознание вычерчивает лица -
Всех тех, кто преступил небесную черту.
А может, что живу, во многом, им обязана..,
Глотая слезы, я отчаянно кричу,
Слова, что в Жизни были недосказанны:
" Благодарю за все! ",
" Простите! ",
" Помню Вас! ",
" Люблю ! "
Ночное Царствие, как будто улыбнулось,
Вздохнуло облегченно.... Услышали меня...!
Звезда слезинкой счастья обернулась,
И на ладонь скатилась капелькой дождя!
Татьяна Кильдюшкина-Дружинина,
г.Жигулевск
только учусь...
Не запрещай себе творить,
Пусть иногда выходит криво –
Твои нелепые мотивы
Никто не в силах повторить.
/Марина Цветаева./ e-mail автора:kilds@mail.ru
Прочитано 4010 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
